Апостиль у Києві: як підготувати документи для подання за кордон

Апостиль — це спеціальний міжнародний штамп або наклейка, що підтверджує справжність підпису, печатки та статусу посадової особи на офіційному документі, роблячи його дійсним для використання в інших країнах-учасницях Гаазької конвенції (наприклад, Україні та Польщі) без додаткової легалізації. Це спрощена форма засвідчення, яка замінює тривалі процедури консульської легалізації, дозволяючи вільно користуватися документами (паспортами, дипломами, свідоцтвами) за кордоном.

Зрозуміти, що таке апостиль, та чому він необхідний, досить просто. Практично всі документи, які використовуються за кордоном — від довідок про доходи та дипломів до свідоцтв про народження чи витягів із державних реєстрів — повинні бути не лише перекладені, а й легалізовані, щоб іноземні установи визнали їх дійсними.

У 1961 році була прийнята Гаазька конвенція про скасування вимоги консульської легалізації документів, яка суттєво спростила процедуру надання юридичної сили документам. Згідно з цією конвенцією, країни-учасниці можуть надавати документам міжнародну юридичну силу шляхом проставлення на них апостиля, що виключає необхідність проходження довгої та складної процедури консульської легалізації.

Іншими словами, апостиль — це офіційне підтвердження автентичності документа та повноважень особи, яка його підписала. Він гарантує, що документ визнається дійсним в усіх країнах, що приєдналися до Гаазької конвенції, і дозволяє безперешкодно використовувати його для юридичних, фінансових та адміністративних цілей за кордоном.

За потреби можна додати, що апостиль ставить довіру до документа на офіційний рівень, що значно спрощує міжнародні транзакції, оформлення віз, навчання чи бізнес-операції.

Штамп апостиля не проставляється на документах країн, які не приєдналися до Гаазької конвенції. У таких випадках документ підлягає більш складній і тривалій процедурі — консульській легалізації, яка передбачає поетапне засвідчення документа в українських міністерствах та подальше підтвердження у консульстві або посольстві країни призначення.

Апостилюванню в Україні підлягають документи, видані різними державними та нотаріальними органами:

• Органами прокуратури України;
• Органами судової влади
• Органами юстиції;
• Адміністративні документи (свідоцтво про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу);
• Документи, видані державними або приватними нотаріусами;
• Нотаріально засвідчені копії документів, таких як трудові книжки, паспортні документи, військові квитки, технічні паспорти, дозволи на носіння зброї (актуально з 2014 року);
• Документи про освіту та наукові ступені, включно з дипломами, атестатами, табелями та виписками з університетських архівів.

В Україні апостиль ставлять три державні відомства, залежно від типу документа:

• Міністерство освіти і науки (МОН) — апостиль на документах про освіту;
• Міністерство юстиції (Мін’юст) — апостиль на документах, виданих нотаріальними органами, органами юстиції та судами;
• Міністерство закордонних справ (МЗС) — апостиль документів будь-якого виду, що не належать до компетенції МОН або Мін’юст.

Таким чином, перед подачею документа на апостиль важливо визначити його тип та уповноважений орган, щоб процедура пройшла швидко та без зайвих затримок.

Тривалість проставлення апостиля залежить від типу документа, органу, який його оформляє, та способу подачі. Зазвичай апостиль ставиться від 3 до 10 робочих днів, якщо документи подані безпосередньо в уповноважений орган.

Основні фактори, що впливають на терміни:

• Тип документа — освітні документи, податкові довідки або нотаріально засвідчені папери можуть оброблятися різний час.
• Відомство, що проставляє апостиль — МОН, Мін’юст або МЗС мають різну завантаженість та внутрішні процедури перевірки.
• Спосіб подачі документів — особисто, через довірену особу або бюро перекладів; доставка поштою або кур’єрською службою додає додаткові дні.
• Сезонні навантаження — наприклад, наприкінці року або під час активного навчального сезону документи МОН можуть оброблятися довше.

Якщо документи подаються через довірену особу або бюро легалізації, варто враховувати додатковий час на пересилку та обробку.

Рекомендується планувати подачу апостиля заздалегідь і уточнювати актуальні строки на сайтах уповноважених органів, щоб уникнути непередбачених затримок, особливо якщо документ потрібен для термінових міжнародних операцій.

Апостиль — це простий і водночас важливий механізм надання українським документам міжнародної юридичної сили. Він підтверджує автентичність документа та повноваження особи, яка його підписала, що дозволяє безперешкодно використовувати його за кордоном. Апостиль ставлять лише уповноважені державні органи — МОН, Мін’юст або МЗС — залежно від типу документа. Для тих, хто перебуває за межами України, існують зручні способи отримання апостиля через довірену особу або професійні бюро перекладів та легалізації. Дотримання правильної процедури гарантує, що документ буде визнаний у будь-якій країні, що приєдналася до Гаазької конвенції, і виключає необхідність складної консульської легалізації.

Підготовка документів для використання за кордоном часто передбачає не лише переклад іноземною мовою, а й проставлення апостиля. Однак саме на цьому етапі виникає поширене запитання: що потрібно зробити спочатку – перекласти документ чи поставити апостиль? Неправильно обрана послідовність може призвести до додаткових витрат, повторного оформлення документів або відмови в їх прийнятті іноземною установою. Щоб уникнути таких ситуацій, важливо розуміти загальний порядок підготовки документів, а також винятки, за яких стандартна процедура може відрізнятися.

Коротка відповідь: апостиль чи переклад?

У більшості випадків спочатку потрібно поставити апостиль на документ, а вже після цього виконати його переклад. Така послідовність дозволяє перекласти не лише основний зміст документа, а й сам апостиль, який містить відомості про орган, посадову особу, дату та місце його проставлення.

Це особливо важливо, якщо іноземна установа вимагає переклад усього документа разом з апостилем. Якщо спочатку виконати переклад, а потім проставити апостиль на оригіналі, може виникнути необхідність додатково перекладати апостиль або повторно оформлювати весь комплект документів.

Водночас універсального порядку для всіх країн і типів документів немає. Остаточна послідовність залежить від вимог установи, до якої подаються документи, способу засвідчення перекладу та необхідності додаткової легалізації.

Правильна послідовність дій: апостиль – переклад

Якщо документ виданий в Україні та призначений для використання за кордоном, його підготовку зазвичай починають із перевірки вимог країни призначення. Апостиль підтверджує справжність підпису посадової особи, її статус та, за необхідності, автентичність печатки або штампа на офіційному документі. Проте він не засвідчує правильність змісту документа і не замінює його переклад. Саме тому після проставлення апостиля часто потрібно підготувати переклад усього документа для подання до відповідної установи. Щоб правильно пройти процедуру та уникнути повторного оформлення, варто дотримуватися кількох послідовних кроків.

1. Уточнення вимог до документа. Насамперед потрібно з'ясувати, чи вимагає країна призначення апостиль, якою мовою необхідно перекласти документ та який спосіб засвідчення перекладу приймає відповідна установа. Наприклад, для одних процедур достатньо перекладу з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, тоді як для інших може знадобитися переклад, виконаний присяжним перекладачем у країні призначення.
2. Перевірка оригіналу документа. Перед поданням на апостилювання необхідно переконатися, що документ відповідає встановленим вимогам. Важливо перевірити наявність необхідних підписів, печаток, реквізитів, а також відсутність пошкоджень чи виправлень, які можуть стати підставою для відмови. Для окремих документів можуть діяти додаткові вимоги щодо форми, дати видачі або попереднього засвідчення.
3. Проставлення апостиля. Після перевірки документ подають до компетентного органу, уповноваженого проставляти апостиль на відповідній категорії документів. В Україні повноваження розподілені між різними органами залежно від типу документа. Апостиль може оформлюватися на самому документі або у вигляді окремого аркуша, скріпленого з ним відповідно до встановленої процедури.
4. Переклад документа разом з апостилем. Коли апостиль уже проставлено, можна переходити до перекладу. Перекладач опрацьовує основний текст документа, його реквізити, печатки, штампи та інформацію, зазначену в апостилі. Завдяки цьому іноземна установа отримує переклад повного комплекту відомостей, необхідних для перевірки та розгляду документа.
5. Засвідчення перекладу. Завершальний етап залежить від вимог отримувача. У деяких випадках необхідне нотаріальне засвідчення справжності підпису перекладача, в інших – засвідчення бюро перекладів або оформлення перекладу уповноваженим перекладачем за кордоном. Важливо враховувати, що нотаріальне засвідчення підпису перекладача саме по собі не підтверджує правильність перекладу.
6. Перевірка готового комплекту. Перед поданням варто ще раз перевірити відповідність написання імен, прізвищ, дат, номерів документів та інших важливих даних. Особливу увагу слід приділити транслітерації персональних даних, адже розбіжності між перекладом і закордонним паспортом можуть викликати додаткові запитання під час розгляду документів.

Дотримання такої послідовності дозволяє зменшити ризик технічних помилок і зайвих витрат. Особливо це актуально під час підготовки свідоцтв про народження та шлюб, дипломів, довідок про несудимість, нотаріальних документів та інших офіційних паперів. Проте навіть правильно оформлений апостиль і якісний переклад не гарантують автоматичного прийняття документа: остаточне рішення залишається за установою, до якої його подають.

Винятки та складні випадки

Хоча послідовність «апостиль – переклад» вважається найпоширенішою, вона підходить не для кожної ситуації. В окремих країнах діють спеціальні вимоги до оформлення перекладів, їх засвідчення та легалізації. Іноді апостиль потрібно проставляти не лише на оригіналі документа, а й на окремо оформленому нотаріальному документі, пов'язаному з перекладом. Також існують випадки, коли апостилювання взагалі не потрібне через міжнародні договори або особливості процедури. Тому перед початком оформлення важливо врахувати не лише тип документа, а й конкретну мету його використання.

• Апостиль на нотаріально засвідченому перекладі. У деяких ситуаціях іноземна установа може вимагати апостиль на нотаріальному засвідченні підпису перекладача. У такому разі спочатку виконують переклад, після чого нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача, а відповідний нотаріальний документ подають на апостилювання. Важливо розуміти, що такий апостиль підтверджує справжність нотаріального підпису та відповідних реквізитів, а не правильність самого перекладу чи автентичність первинного документа. Якщо отримувач вимагає апостиль і на оригіналі, його потрібно оформлювати окремо.
• Подвійне апостилювання. Для окремих процедур може знадобитися два апостилі: один на офіційному документі, другий – на нотаріальному засвідченні перекладу. У такому випадку спочатку апостилюють оригінал, потім перекладають документ разом із проставленим апостилем, нотаріально засвідчують підпис перекладача та оформлюють другий апостиль. Ця процедура не є універсальною вимогою для всіх країн, тому її необхідність слід підтвердити безпосередньо в установі, яка прийматиме документи.
• Переклад, виконаний за кордоном. Деякі іноземні органи приймають лише переклади, підготовлені місцевими присяжними, судовими або іншими уповноваженими перекладачами. Наприклад, така вимога може виникати під час оформлення документів для державних установ Німеччини чи інших європейських країн. У подібних випадках український документ спочатку апостилюють, а переклад виконують уже відповідно до правил країни призначення. Водночас вимоги можуть відрізнятися навіть між окремими установами однієї країни.
• Документи, які не потребують апостиля. Не всі документи для використання за кордоном обов'язково потрібно апостилювати. Між Україною та окремими державами діють міжнародні договори, які передбачають звільнення певних офіційних документів від легалізації. У таких випадках може бути достатньо належним чином оформленого документа та його перекладу, якщо він потрібен. Проте звільнення від апостиля не завжди поширюється на всі категорії документів, тому необхідно перевіряти положення конкретного договору.
• Документи для країн, які не застосовують Гаазьку конвенцію про апостиль. Якщо документ призначений для держави, з якою не діє відповідний міжнародний механізм визнання документів, замість апостиля може знадобитися консульська легалізація. Це інша процедура, яка передбачає засвідчення документів через визначені компетентні органи та, за необхідності, дипломатичні або консульські установи. Послідовність перекладу й засвідчення в такому випадку залежить від правил конкретної країни.
• Документи, видані іноземними установами. Якщо документ оформлений за кордоном і має використовуватися в Україні, порядок дій також може відрізнятися. Як правило, апостиль проставляють у державі, де видано офіційний документ, через її компетентні органи. Після цього документ разом з апостилем перекладають українською мовою та за потреби засвідчують переклад. При цьому варто перевірити, чи не передбачено міжнародним договором спрощений порядок прийняття такого документа.
• Документи зі спеціальними вимогами до оформлення. Окремої уваги потребують дипломи, додатки до них, архівні довідки, нотаріальні довіреності та документи, оформлені багато років тому. Залежно від категорії документа можуть знадобитися додаткові підтвердження, отримання дубліката або оформлення документа встановленого зразка. Наприклад, якщо іноземна установа вимагає нещодавно виданий документ, наявність апостиля на старому примірнику не усуває цієї вимоги. Тому ще до перекладу слід перевірити придатність документа для конкретної процедури.

Найчастіше складнощі виникають не через сам переклад або апостилювання, а через невідповідність готового комплекту вимогам іноземної установи. Один і той самий документ можуть прийняти для однієї адміністративної процедури, але вимагати додаткового засвідчення для іншої. Саме тому перед оформленням варто отримати чіткі інструкції від установи-отримувача, особливо якщо йдеться про подвійний апостиль, нотаріальний переклад або документи для країн із власними правилами легалізації.

Висновок

Отже, у більшості стандартних ситуацій правильна послідовність підготовки документів виглядає так: спочатку апостиль, потім переклад документа разом з апостилем і, за необхідності, засвідчення перекладу. Це дозволяє сформувати повний комплект документів та уникнути повторного перекладу після проставлення додаткових відміток.

Однак важливо пам'ятати, що апостиль і переклад виконують різні функції. Апостиль підтверджує автентичність визначених офіційних реквізитів документа, тоді як переклад забезпечує можливість ознайомлення з його змістом іншою мовою. Жодна з цих процедур не замінює іншу, якщо обидві прямо передбачені вимогами установи.

Перед початком оформлення доцільно уточнити правила країни призначення, вимоги до перекладача, спосіб засвідчення та необхідність додаткової легалізації. Це допоможе правильно визначити послідовність дій, заощадити час і зменшити ризик відмови у прийнятті документів.

Якщо ви не впевнені, що потрібно зробити спочатку – переклад чи апостиль, звертайтеся до Бюро перекладів «De-Lis». Ми допоможемо розібратися з вимогами до оформлення документів, визначити необхідну послідовність процедур та підготувати якісний переклад з урахуванням його подальшого використання. Незалежно від того, чи потрібен вам переклад свідоцтва, диплома, довіреності або іншого офіційного документа, ви можете звернутися до нас за консультацією, щоб уникнути зайвих витрат і правильно підготувати документи для подання за кордоном.

Документи, видані багато років тому, нерідко залишаються необхідними для оформлення громадянства, навчання, працевлаштування або вирішення юридичних питань за кордоном. Однак під час підготовки таких документів виникає закономірне запитання: чи можна поставити апостиль на документ старого зразка, чи спочатку потрібно отримати новий? Відповідь залежить не лише від року видачі, а й від типу документа, його стану, наявності необхідних реквізитів та можливості перевірити справжність підпису й печатки. Розглянемо, які старі документи підлягають апостилюванню в Україні, коли виникають обмеження та як підготувати їх для використання за кордоном.

Чи можна поставити апостиль на старі документи?

Так, поставити апостиль на документи старого зразка в багатьох випадках можливо. Сам по собі рік видачі не означає, що документ втратив юридичну силу або не може використовуватися за кордоном. Водночас апостиль підтверджує справжність підпису посадової особи, її повноваження та, за потреби, автентичність печатки або штампа, а не достовірність відомостей, зазначених у документі. Тому для його проставлення важливо, щоб компетентний орган міг перевірити відповідні реквізити.

Найчастіше складнощі виникають із документами радянського періоду, старими свідоцтвами органів РАЦС, дипломами та архівними довідками. Частина таких документів може потребувати додаткової перевірки, отримання дубліката або нового офіційного документа. Особливе значення має й місце видачі: українські органи не проставляють апостиль на документах, виданих органами інших держав, зокрема колишніх союзних республік СРСР.

Отже, можливість апостилювання визначається індивідуально для кожного документа. Якщо оригінал не відповідає встановленим вимогам, це не завжди означає, що його неможливо легалізувати для використання за кордоном. У багатьох ситуаціях проблему можна вирішити шляхом отримання повторного документа, архівного підтвердження або оформлення іншого документа, який підлягає апостилюванню.

Апостиль на свідоцтво про народження старого зразка

Свідоцтво про народження належить до документів, які найчастіше потребують апостиля для використання за кордоном. Особливо багато запитань виникає щодо свідоцтв, виданих за часів СРСР або в перші роки незалежності України. Такі документи можуть залишатися чинними, проте їхній формат, печатки та особливості оформлення іноді ускладнюють процедуру апостилювання. Тому перед поданням важливо перевірити, чи відповідає конкретне свідоцтво вимогам Міністерства юстиції України.

Під час підготовки свідоцтва старого зразка необхідно враховувати кілька обставин:

• Місце та дата видачі. Якщо свідоцтво видане органом РАЦС на території України, можливість його апостилювання залежить від чинних правил і доступності необхідних відомостей. Для документів радянського періоду можуть діяти окремі обмеження.
• Стан оригіналу. Пошкодження, нерозбірливі записи, відсутність частини реквізитів або нечітка печатка можуть стати перешкодою для проставлення апостиля.
• Можливість перевірки актового запису. Якщо необхідно підтвердити відомості про народження, орган ДРАЦС може перевірити відповідний актовий запис, зокрема за архівними даними.
• Необхідність отримання повторного свідоцтва. Якщо старий документ не приймають для апостилювання, можна звернутися до органу ДРАЦС для отримання повторного свідоцтва встановленого зразка.

На практиці отримання повторного свідоцтва про народження часто є найзручнішим рішенням, особливо якщо документ виданий кілька десятиліть тому. Повторне свідоцтво оформлюється на підставі наявного актового запису та може бути подане для проставлення апостиля. При цьому варто заздалегідь уточнити вимоги установи за кордоном, оскільки в окремих випадках вона може вимагати документ, виданий протягом визначеного періоду.

Апостиль диплома старого зразка

Дипломи про освіту, отримані багато років тому, продовжують використовуватися для працевлаштування, вступу до іноземних навчальних закладів і підтвердження професійної кваліфікації. Особливо це стосується документів, виданих українськими навчальними закладами за радянських часів або до запровадження сучасних форм дипломів. Проте процедура їх апостилювання може бути складнішою, ніж для нових документів. Основна причина полягає в необхідності підтвердити справжність диплома, факт його видачі та повноваження осіб, які його підписали. Якщо навчальний заклад реорганізований, перейменований або припинив діяльність, перевірка може потребувати додаткового часу.

Під час оформлення апостиля на диплом старого зразка враховують такі особливості:

• Рік видачі та походження диплома. Документи про освіту, видані українськими навчальними закладами, можуть підлягати апостилюванню навіть через багато років після завершення навчання. Водночас для дипломів радянського періоду необхідно враховувати місце видачі та можливість підтвердження їхньої справжності.
• Наявність диплома в освітніх реєстрах. Інформація про старі документи не завжди міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО). Відсутність відомостей у реєстрі сама по собі не означає, що диплом недійсний, але може зумовити необхідність додаткової перевірки.
• Підтвердження факту навчання та видачі документа. Уповноважений орган може звертатися до навчального закладу або відповідної архівної установи для перевірки інформації. Важливо, щоб збереглися документи, які дозволяють підтвердити видачу диплома конкретній особі.
• Стан диплома та його реквізитів. Оригінал повинен містити необхідні дані, зокрема інформацію про власника, навчальний заклад, кваліфікацію, дату видачі та відповідні засвідчувальні реквізити. Значні пошкодження або нерозбірливі записи можуть ускладнити перевірку.
• Додаток до диплома. Для вступу до іноземного університету або визнання кваліфікації часто потрібен не лише диплом, а й додаток із переліком дисциплін, оцінками та інформацією про навчальну програму. Необхідність апостилювання кожного документа варто уточнювати відповідно до вимог приймаючої установи.
• Відновлення втрачених або пошкоджених документів. Якщо оригінал диплома не зберігся або його неможливо використати, слід з'ясувати можливість оформлення дубліката через навчальний заклад чи його правонаступника. Для старих документів процедура відновлення залежить від наявності відповідних архівних відомостей.

Важливо розуміти, що апостиль на диплом старого зразка не є автоматичним підтвердженням освітньої кваліфікації за кордоном. Він засвідчує походження документа, тоді як визнання освіти може передбачати окрему процедуру відповідно до законодавства країни призначення. Крім того, іноземні установи нерідко вимагають офіційний переклад диплома та додатка до нього. Тому перед оформленням доцільно перевірити повний перелік документів, щоб уникнути повторного звернення за апостилем або перекладом.

Проставлення апостиля на архівних документах

Архівні документи часто необхідні для підтвердження родинних зв'язків, зміни прізвища, трудового стажу, освіти або інших юридично значущих обставин. Особливість таких документів полягає в тому, що вони можуть містити відомості, сформовані десятки років тому, зокрема в радянський період. Водночас потрібно розрізняти старий документ, який зберігається в архіві, та сучасну архівну довідку, витяг або засвідчену копію, видану на підставі архівних матеріалів. Саме формат документа, його походження та повноваження установи, яка його видала, впливають на можливість апостилювання. У деяких випадках замість спроби проставити апостиль на старий оригінал доцільніше отримати новий документ із підтвердженими архівними відомостями.

Перед оформленням апостиля на архівні документи необхідно врахувати такі нюанси:

• Тип архівного документа. Архівна довідка, витяг, засвідчена копія та оригінальний документ із фондів архіву мають різний правовий статус. Не кожен із цих документів можна безпосередньо подати на апостилювання. Наприклад, якщо потрібно підтвердити певний факт із давнього запису, архівна установа може видати офіційну довідку з необхідними реквізитами.
• Установа, яка видала документ. Важливо встановити, чи належить документ до компетенції українського органу, уповноваженого на його оформлення. Якщо відомості зберігаються в державному архіві України, можна звернутися із запитом щодо видачі відповідної довідки або витягу. Якщо документ походить з архіву іншої держави, питання апостилювання зазвичай потрібно вирішувати через компетентні органи цієї держави.
• Наявність підпису та печатки. Для апостилювання офіційного архівного документа необхідно, щоб його засвідчувальні реквізити відповідали встановленим вимогам і могли бути перевірені. Звичайна фотокопія, скан або роздруківка архівного запису без належного засвідчення не замінює офіційний документ.
• Можливість підтвердження архівних відомостей. Якщо документ стосується подій, що відбулися багато десятиліть тому, перевірка може ускладнюватися через неповноту архівних фондів, втрату окремих записів або зміну адміністративного підпорядкування установ. У таких ситуаціях може знадобитися додатковий пошук документів чи уточнення відомостей.
• Вимоги іноземної установи. Для оформлення громадянства за походженням, підтвердження спорідненості або спадкових прав іноземний орган може вимагати конкретний вид архівного документа. Наприклад, архівна довідка не завжди є рівноцінною заміною свідоцтва про народження чи іншого документа цивільного стану.
• Переклад архівних документів. Старі записи можуть бути складені українською, російською, польською або іншими мовами та містити застарілі назви населених пунктів, установ і посад. Під час перекладу важливо точно передати персональні дані, дати, географічні назви й іншу інформацію, оскільки навіть незначні розбіжності можуть створити труднощі під час розгляду документів за кордоном.

Окремої уваги потребують архівні документи, що використовуються для підтвердження походження або набуття іноземного громадянства. У таких випадках важливо не лише отримати апостиль, а й переконатися, що зміст документа відповідає вимогам відповідної державної установи. Якщо архівний запис містить розбіжності в написанні імен, прізвищ або дат, питання їх підтвердження чи виправлення бажано вирішити до подання документів. Це дозволить уникнути ситуації, коли належним чином апостильований документ не приймають через невідповідність відомостей.

Висновок

Апостилювання документів старого зразка можливе, але процедура залежить від їхнього походження, стану та особливостей оформлення. Старі свідоцтва про народження, дипломи й архівні документи потребують різного підходу: в одних випадках достатньо перевірки оригіналу, в інших — необхідно отримати повторний документ, дублікат або офіційну архівну довідку. При цьому не варто плутати юридичну чинність старого документа з можливістю проставлення на ньому апостиля.

Перш ніж розпочинати оформлення, рекомендуємо перевірити вимоги країни, у якій планується використання документа. Це особливо важливо, якщо документ виданий за часів СРСР, містить застарілі реквізити або потребує перекладу іноземною мовою.

Бюро перекладів «De-Lis» допоможе розібратися з особливостями підготовки документів старого зразка для використання за кордоном. Ми проконсультуємо щодо можливості апостилювання, допоможемо визначити необхідний порядок оформлення та виконаємо професійний переклад документів відповідно до вимог приймаючої сторони. Звертайтеся до нас, щоб заздалегідь з'ясувати можливі труднощі та правильно підготувати документи для подання до іноземних установ.